Коли зима нарешті відійде,

Святкують люди в Україні

Благої вісті святий день

З часів далеких і понині.

       Це третя зустріч нас з весною,

       Яка здолала зиму безперечно.

       Благословляє землю Бог сівбою –

       Раніше це робити недоречно.

До свята з вирію летять бузьки,

І виповзають на поверхню змії.

В цей день господар залюбки

Тварин вигонить на подвір‘я.

       Коли дівчата йдуть по воду,

       В народі є таке повір‘я,

       Що пролісок дарує вроду,                             

       А первоцвіт – заміжня мрія.

Щоб прославляли в небі Бога,

На волю випускають птахів,

Щоб горе не пускали до порога,

А зазивали щастя в кожну хату.

       У церкві святяться проскури,

       Які їдять зазвичай з медом,

       Селянин зариває в ниво-кутах,

       Й молитви посилає в небо.

Сьогодні небо нам віщує,                                   

Що буде сонячним Великдень.

Нехай же кожен з вас почує

Слова священної молитви:

       «Богородице Діво, радуйся! I я вітаю Тебе, Пренепорочна Діво, словами, якими поздоровив Тебе колись Архангел Гавриїл у Назареті. Ти повна всяких ласк, з Тобою Господь. Всевишній підніс Тебе до найбільшої гідності в небі й на землі, бо вибрав Тебе на Матір Свого Сина. Ти одна з поміж жінок вибрана до такої гідності. Тебе сла-влю, Тебе величаю, Тобі честь віддаю, Донько Предвічного Вітця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа. Окрім такої гідності, Ти, Пресвята Діво, така покірна, що на-зиваєш Себе Божою служницею. Тож молю Тебе: навчи й мене тієї найбільшої чесно-ти - покори. Випроси мені ласки, щоб я міг(ла) лише тим величатися, що я Твій(оя) слуга. А коли буду Твоїм(єю) вірним(ою) слугою, тоді буду виконувати Божу волю в усьому і через те буду учасником(цею) Божої слави на небі. Цього від Тебе надіюся, про це Тебе сьогодні гаряче прошу. Амінь.»