29 січня, неділя

День пам’яті Героїв Крут

Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників .

29 січня 1918 року . Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути , яка розташовувалася на 130-му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна . Учасники події : невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії , яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом. 

Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду , в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій , які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.

Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозумілими і навіть зовсім необгрунтованими, але вони мали місце бути. Як факт, який завжди залишається фактом - такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотворити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкривається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява .

А правда в тому, що народ України любить свою країну. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя. Це було доказом , яскравим доказом, і насамперед самим собі . Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це - пряма відповідь на історичний виклик .

Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15 /07, який відзначається 29- го січня, був підписаний 15-го січня 2007-го року.

Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

25 січня, середа

День студентів (Тетянин день)

У студентів завжди є за що любити своє студентське життя. Не дивлячись на той факт, що безсумнівно приведе нас до довгих і глибоких міркувань з цього приводу, зауважимо, що в цьому немає ніякої потреби. І якщо б у студентів навіть не було жодного «законного» свята, то це б їх не засмутило. Швидше навпаки, додало б їм куди набагато більшого ентузіазму в пошуках «зайвого» приводу для радості, адже молодість володіє ще далеко не повністю вивченим потенціалом, і наділяє своїх володарів самими непередбачуваними і неординарними ідеями та рішеннями.

У своєму арсеналі студентська частина нашого прогресивного суспільства має принаймні два цілком законних і безумовно офіційних привода для свята: Міжнародний день студента, який відзначається 17-го листопада і Тетянин день - 25-го січня, який можна сказати наш домашній або національний День студентів . Походження останнього докорінно відрізняються від всесвітнього свята, воно більш традиційне для наших студентів і бере свій початок із середини вісімнадцятого сторіччя.

День студентів раніше був приурочений дню установи Московського університету, яке за старим стилем юліанського календаря відбулося 12-го січня 1755-го року і було ініційовано російською імператрицею Єлизаветою Петрівною по проханню російського державного діяча і мецената Івана Івановича Шувалова. Підписання найвищого Указу відбулося якраз у день іменин його матінки, паралельно цей день був і днем ранньохристиянської святої великомучениці Татіани Римської, що жила в III-му столітті нашої ери. Це давньо грецьке ім’я, яке нам більш відомо, як «Тетяна» в перекладі означає «упорядниця». Трохи пізніше в одній з прибудов старої будівлі університету створили домову церкву на її честь, а сама свята була оголошена своєрідною покровителькою всеросійського студентства.

День студентів став святкуватися спочатку як день народження самого Університету і був веселим і гучним святом, а пізніше поширився і перейшов у свято всіх студентів Російської Імперії.

Є думка, що у студентів кожен день - свято. Це думка вітає у тих шарах нашого суспільства, у яких їх студентське життя давно позаду і викликано іноді зайвим навантаженням тієї суворої дійсності, яка оточує їх нескінченними поточними турботами, від яких студентське життя вже здається легкою і безтурботною справою. 

Але будь-який студент може сказати, що це не так. Адже рішення, діяльність та важливість кожного моменту нашого життя визначає не тільки наше сьогодення, але і наше майбутнє, а студенти знаходяться в більш критичних умовах, які вимагають більшої координації і зусиль, найвлучніших пошуків і кмітливості.

У це, не побоїмося сказати - професійне студентське свято, ми приєднуємося до привітань на адресу всіх наших студентів! Бажаємо їм успіхів у навчанні, гарної практики, сил і часу! Все у ваших руках. З Днем студентів!

Година  історичної  пам`яті

«Мов град із неба сипалися кулі, косили молодь, український цвіт» 

І знову ми знаходимося на переломному етапі української історії, проходимо через революції та випробування війною. Як і у кожного народу, періоди піднесень в українській історії змінювались болючими падіннями. Та кожен етап минулого   досвіду цінний для нинішнього покоління українців. Саме тому так цікаво заглиблюватись в історію подій Української революції, якій в 2017 році виповнюється 100 років та 99 роковин бою під Крутами.

Саме цим знаменним і трагічним подіям присвячена година історичної пам`яті «Мов град із неба сипалися кулі, косили молодь, український цвіт», яка пройшла 24 січня 2017 року в бібліотеці-філії №2 ЦБС для дорослих. На захід були запрошені дев`ятикласники колегіуму №25. Бібліотекар юнацького відділу Подойникова О.В наголосила на тому, що більшість юнаків , не маючи ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу Української держави. Всі згадані сторінки історії розкрилися перед уважними користувачами бібліотеки. На годині історичної пам`яті присутні переглянули відеоматеріал про бій під Крутами «Пам`ятай про Крути».В німій жалобі юнаки та дівчата схилили голову перед пам`яттю полеглих.

Сьогодні, коли вирішується доля України, молодь, як і колись, у далекому 1918-му, перебуває в перших рядах боротьби. У цій борні нас надихають слова великого Кобзаря:  «Борітеся-поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!».

22 січня, неділя

День Соборності (день Злуки)

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів» поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину - поляки. А далі ...

Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли Великий і Могутній Радянський Союз - об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині на крові і безглуздих жертвах, звалилося, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.

22-е січня 1990-го року. Мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву - «День Соборності та Свободи України».

Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», відповідно до Указу Президента України № 871 / 2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повернули колишню назву. «Відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки - День Соборності України. Внести до Указу Президента України від 30 грудня 2011 року № 1209 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят” зміну, виключивши абзац другий статті 1.»- йдеться в Указі.

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!

19 січня, четвер

Хрещення Господнє

Хрещення є одним з найважливіших церковних свят. В цей день Іоанн Хреститель хрестив Ісуса в річці Йордан. Ісус Христос прийшов до нього з Галілеї. Коли Іоанн побачив Його, то, впізнавши у Ньому Месію, спочатку хотів утримати Ісуса, кажучи: мені потрібно хреститися від Тебе, чому Ти приходишдо мене? Але Ісус відповів йому: облиш зараз, бо так належить нам виконати усяку правду. Тобі Іоанн допустив Його. І, хрестившись, Ісус в той же час вийшов з води, - і, відкрилися Йому небеса, і побачив Іоанн Духа Божого, Який сходив, як голуб, і опускався на Нього. (Мф. 3:13-16)

Згідно християнського віроучення саме після Хрещення Ісус почав освічувати людей, осяюючи їх світом істини.

У західній церкві свято отримало назву Богоявлення, оскільки під час Хрещення Ісуса відбулося особливе явлення всіх трьох ликів Бога: Бог Отець з небес свідчив про Сина, що хрестився і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса, підтверджуючи таким чином Слово Отця.

У католиків центральним змістом свята Богоявлення є церковне сказання про поклоніння новонародженому Ісусу язичницьких королів – волхвів Каспара, Мельхіора і Валтасара, що прийшли з дарами у Віфлієм. 

В пам’ять про явлення Христа язичникам і поклонінні трьох королів в костелах відбуваються подячні молебні, Христу як Царю приноситься в жертву золото, як Богу – ладан, як людині – мірра. Свято Богоявлення отримало також назву Festum magorum (Свято волхвів) або Festum regum (Свято царів).

13 січня, п’ятниця

Старий Новий рік

Хто з нас не любить свят, можливості повеселитися і відпочити, ще раз зустрітися з бажаною компанією і зарядитися енергією на наступні суворі будні? Напевно тільки одиниці. Для всіх інших - в ніч з 13-го на 14-е січня з’являється чудовий привід «досвяткувати» один з найулюбленіший свят під інтригуючою назвою - Старий Новий рік.

Ця цікава традиція, за даними проекту DilovaMova.com, прийшла до нас з 1918-го року і початку становлення колишнього Радянського Союзу, коли в новій країні на хвилі глобальних змін були порушені й питання календарного літочислення. Поява цього неофіційного народного свята пов’язано з розбіжністю юліанського (старого) і григоріанського (нового) календарів, яке складає рівно 13 днів.

Система старого стилю літочислення, котра будувалася на Юліанському календарі була розроблена олександрійськими астрономами на чолі зі знаменитим вченим тих років Созигеном. Цей календар, після його остаточної розробки був введений давньоримським полководцем і імператором Гаєм Юлієм Цезарем, на замовлення якого і проводилися ці роботи. Дата введення Юліанського календаря - 1-е січня 45-го року до нашої ери. Саме цей календар згодом і був прийнятий в якості основного інструменту літочислення в християнській традиції, а потім і в православній. До цих пір Православна Церква веде підрахунок всіх основних церковних свят, спираючись на Юліанський календар.

Григоріанська система обчислення часу була набагато точніше юліанського календаря, оскільки давала набагато краще наближення до циклічного обігу Землі навколо Сонця. Датою введення Григоріанського календаря стало 4-е жовтня 1582-го року, четвер, який перетворився в п’ятницю 15-го числа цього осіннього місяця. Людина, зусиллям якої ми зобов’язані цьому прогресивному нововведенню був главою Католицької Церкви і папою римським Григорієм XIII. Від цього і назва даного календаря.

Традиції. Це те, що відрізняє нас від світу тварин. Це те, що дозволяє нам передавати накопичені знання з покоління в покоління. Традиції бувають зовсім різні, серед який є і хороші, і ті, які вже давно хотілося б забути.

Славность традиції відзначати Старий Новий рік підкреслюється одним незаперечним чинником, а саме: вона зародилася в дуже неспокійні часи, в тому числі це були часи відвертого гоніння на християн по всій країні. Більш того, ця традиція змогла їх благополучно пережити. Пережити цю суєту, зберігаючи вічні цінності.

 

Тому і в цей Старий Новий рік ми бажаємо всім миру і благополуччя, любові і правди, здоров’я та радості! Нехай Сам Бог буде з Вами! Зі святом Вас!

Пізнавально-розважальна програма  для вихованців Кременчуцької ВТК

«Зима іде, свята веде»

Новорічно-різдвяні свята… Ось вони нарешті настали! Сяйво вогників та поблискування гірлянд, звичайна новорічна суєта, та ностальгічне відчуття знайомої з самого дитинства новорічної казки.

Ми, дорослі, так хочемо принести радість дітям, а також приділити увагу тим, які потребують підтримки та заслуговують на особливе став-лення. Чужих дітей не буває… І кожен з тих, хто в даний момент відчуває дефіцит уваги і батьківської любові,  щиро прагне зігрітися теплом дорослих сердець та відчути нашу турботу.

Поспішають творити добро і бібліотекарі. З почесною місією  напередодні Різдва, 6 січня 2017 р.,  провідний бібліотекар бібліотеки-філії № 2 Осташко В.В.  завітала до Кременчуької виправно-трудової колонії. Метою було не тільки розповісти про календарно-обрядові, світські і релігійні свята зимового циклу, а й створити відповідний, святковий настрій у вихованців закладу.

Пізнавально-розважальна програма «Зима іде, свята веде», яка розпочалась в супроводі мультимедійної презентації «Зорепад зимових свят», повернула слухачів не тільки в грудень минулого, 2016 року, а й в далекі, дохристиянські часи, коли прості люди справляли обряди, згідно змін в природі, а саме, спостерігаючи за сонцем, і свято вірячи в добрі сили, що повернуть сонце на небо і наблизять весну з його теплом і розквітом всього сущого на землі, як це простежується в день Анни, 22 грудня, а також в день Спиридона Сонцеворота, 25 грудня.

Мандрівкою в цікавий світ відкриттів для вихованців колонії стала інформація і про інші свята зимового циклу, коли  люди, стомлені від праці, з ранньої весни до пізньої осені, нарешті, зимою, мали змогу поринути у відпочинок з веселощами і забавами, пустощами і гуляннями, вечірками і  розвагами, справляючи в грудні майже щодня свята: Введення, Катерини, Андрія, Наума, Варвари, Сави…

День Святого Миколая, 19 грудня,  дає нам можливість хоч один день побути дітьми. Маленькими ми писали листи доброму чарівникові й клали їх на підвіконня, щоби пташки чи ангели попрацювали поштарями. А потім намагалися не заснути і не пропустити той момент, коли Миколай постукає у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки завжди з'являлися вчасно. При цьому переказі навіть ці підлітки, майже позбавлені ілюзій, на декілька хвилин занурилися в дитячу безтурботність.

А коли бібліотекар почала розповідь про найулюбленіше свято, Новий рік,  побачили казку наяву – у вигляді віртуального вікенду “Новий рік в  різних країнах світу”. Мимоволі затамувавши подих від захоплення побаченим, вдивлялися юнаки в слайди з зображеннями  найяскравішого, незабутнього і казкового свята в різних країнах світу, в кожної з яких  є своя новорічна історія, увінчана міфами та легендами, відображена в традиціях  святкування цього чарівного дійства.

А водночас з вікторини «Світова феєрія» вони дізналися про дивні і несподівані звичаї, як то: у Франції в Новорічну ніч приносити у якості подарунка товсте поліно, на острові Сардинія в день приходу Нового року на одну добу встановлювати матріархат, а на Кубі напередодні Нового року посуд наповнювати водою, а в Новорічну ніч – виливати воду з вікон і т.п..

Вважається, що свято Різдва час, коли можна роздумувати про народження Ісуса Христа і про те, яку роль він відіграв у спасінні людства. Цей світлий день надихає нас бути чуйними і уважними, ділитися теплом своїх сердець і простягати руку допомоги ближньому.

Вихованці ВТК  здійснили цікаву подорож у минуле, прослухали казки і перекази з різних куточків України, довідалися про таємницю вини-кнення Різдва та традиції святкування в українських селах, про те, що за радянських часів впродовж  більшої частини ХХ сторіччя,   на Україні, на відміну від багатьох країн світу, святкування  його було заборонене. І зараз, ніби надолужуючи втрачений час, ми повинні все ретельніше і уважніше ставитися до унікального духовного надбання нашого народу – культурних традицій святкування Різдва і інших зимових свят.

Для мільйонів людей Різдвяні й Новорічні свята — це час, який вони проводять разом з сім’єю і друзями, час відновлення тісних уз. І зустріч з юнаками з Кременчуцької ВТК мала ще одне завдання – нагадати їм, що найголовніше у житті – це сім`я і тому їх головне завдання після повер-нення на свободу – створити надійні родини і вбачати в цьому основний сенс свого життя, тобто виправити те, що не вдалося їх батькам. А також вчитися бути вдячними тим людям, які оточують їх, завжди пам`ятаючи найголовнішу заповідь – любити ближніх, як самих себе.

7 січня, субота

Різдво Христово

Більше 2000 років тому в невеличкому містечку Віфліємі відбулася надзвичайна подія – народився в світ Син Божий. Ісус Христос народився надзвичайним чином Діви Марії, яку з тих часів називають Богородицею.

Коли Він прийшов на землю, Його не зустрічали пошаною, славою і багатством. У Нього не було навіть колиски, як у всіх дітей, не було і пристановища – Він народився за межами міста, у печері і був покладений у ясла, куди кладуть корм для тварин. 

Першими гостями божественної дитини були не царі і не вельможі, а звичайні пастухи, яким ангел сказав про Різдво Христово: „Я проголошую вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давида Спаситель, який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Дитину в пеленах, покладену у ясла” (Лк 2,10-12). 

Пастухи першими поспішили вклонитися новонародженому Спасителю. В цей час з дарами Царю Світу йшли волхви зі сходу. Вони чекали, що незабаром на землю має прийти великий Цар Світу, а дивовижна зірка вказувала їм шлях на Іерусалим.

Волхви принесли Дитині дари: золото, ладан та смирну. Ці дари мали глибокий зміст: золото принесли як царю у вигляді данини, ладан як Богу, а смирну як людині, що має померти (смирною у ті часи помазували померлих).

Різдво Христово завершує сорокаденний Різдвяний піст, Святу передує дуже строгий піст. Після Різдва наступають святки – 12 днів, коли відмічається Свято.

Твердо-наукового, підкріпленого справжнім документальним історичним підтвердженням подій, які ось вже близько двох тисяч років відкривають для багатьох, хто надіється на Бога людей шлях до життя - не існує і бути в принципі не може. Так влаштував Бог, щоб це все на пряму залишилося і перебувало суто в площині вірування людини, адже люди, які надіються на науку - слідують своїй власній вірі. І питання «чому?» тут не доречно - досить подивитися початок Святого Письма і виявити, що саме зрада людиною закладеної Богом у нього віри «технічно» і привела людину до відомого процесу гріхопадіння. Зауважимо, що людина на момент скоєння небажаної з боку Бога дії не страждала якимись хворобами, наприклад склерозом і втратою пам’яті, і прекрасно усвідомлювала те, що намагається зробити. І зробила ...

Про те, що було далі розповідається в тому ж Святому Писанні, відомому нам як Біблія і це не виходить жодним чином за рамки віри, визначені і закладені колись у нас нашим Творцем, який створив нас за образом і подобою Своєю. У все це можна не вірити або вірити по-своєму - це так само не вийде і не ввійде за межі справжньої віри, які колись перетнула людина, відкривши для себе цю згубну альтернативу.

І ось - настала повнота часу. Саме повнота і саме часу. Ну, де в науці ви зустрічали такі «технічні» терміни? І в наш людський «світ», прийшов Він - Спаситель, Месія, Цар великий Миру, Агнець і Син Божий, одна з Його невід’ємних особистостей, який проливає свою Святу Кров за нас, які втратили всякий зв’язок з дійсністю - Ісус Христос.

Так, віра буває різна. Ось і в Писанні сказано, що і біси теж вірують і навіть тремтять. Але яка повинна бути справжня віра теж сказано там. І що ми повинні зростати в ній, і сказано як. І сказано чому, ось тільки не багато хто з нас здатні твердо сказати, що є власниками цієї самої - справжньої віри, адже там ясно написано як це все можна з легкістю перевірити. І кожен може переконатися сам, перевірити себе і отримати цілком конкретний результат. Більш того Сам Бог через Святе Письмо говорить нам про це.

Багато зневіряються і воліють вірити у щось своє, у щось зручне і «пухнасте», що не вимагає від них якихось зусиль чи жертв або трохи вимагає, але як би само собою, що «гармонійно» вливається в їх життя, поступово приводячи їх до цього самого відчаю. Починаються розмови про «замкнено коло» і тут ми згадуємо про Христа - адже Він його таки розірвав, відкривши нам пряме спілкування з Отцем Небесним.

Його Різдво - це найвеличніша і життєстверджуюча подія, яка коли-небудь (з часів нашого гріхопадіння) відбувалася на нашій землі. І якщо у нас виникають якісь запитання, чи не простіше запитати про це у Бога. Тепер Він почує і дасть Свою відповідь, тільки потрібно запитати Його правильно або ж справді. А як це робиться - відкрито кожному слідуючиму за Христом. Тепер відкрито і для нас. Для інших же - все це юродство і так завгодно Богові. Він так карає людину - закриваючи від нього розум і мудрість, сили і розсудливість, адже нам то вже відомо, що і все це теж від Нього. А що залишається нам? Нам відкрито! Христос народився - славімо Його! 

З Різдвом Христовим!