З 2003 року бібліотека-філія №2 працює як інформаційний центр психолого-педагогічної допомоги сім`ям,молоді,людям похилого віку.

четвер, 29 грудня 2016 р.

Шановні читачі блогу бібліотеки-філії № 2!
Щиросердечно вітаємо Вас з Новорічними і Різдвяними святами, які увінчують наші житейські та трудові клопоти в році, що минає, сповнюють наснагою до нових звершень у році прийдешньому.
Нехай рік, що минає, забере всі негаразди, марні хвилювання та сумні спогади, а залишить лише гордість за вірно обраний шлях.
Бажаємо в Новому, 2017,  році міцного здоров’я, миру та злагоди, вірних друзів та надійних партнерів, стабільності, нових ідей та позитивного розвитку у Ваших справах!
Хай додасть він Вам і Вашим близьким  здоров’я і сил, творчого завзяття і снаги, духовної величі і краси! Нехай родинний затишок, добро і благополуччя панують у Вашій оселі.
Хай Новий рік принесе Вам віру і надію у день прийдешній

Щастя Вам у помислах і діях Ваших, успіхів Вам у праці.
Щасливого Нового року та веселих свят!
З повагою, колектив бібліотеки-філії № 2.
 



31 грудня, субота
Останній день року
Отже, рік має властивості коли-небудь таки закінчуватися і останній день року, що минає в історію, може стати одним з найцікавіших днів у цьому році. Не секрет, що більшість з нас саме в цей унікальний день знаходяться в якомусь передчутті чогось доленосного і яскравого, підводять підсумки і впритул зайняті підготовкою до події, яка очікує нас на рубежі, між 23:59:59 і перших секунд року Нового.
Що можна побажати всім нам у цей Останній День, колись Нового, але вже так знайомого для нас року? Обов’язково і ліпше - не метушитися! Кожен день сповнений сенсу і багатий на найрізноманітніші події. Зізнайтеся - далеко не завжди ми це помічаємо. Будьте спокійні, зважені, і звичайно ж радісні! Нехай печалі минулого залишаться в минулому, і життя подарує вам безліч нових приводів не сумувати. Додасть сил, додасть настрою, обов’язково внесе ясність і поставить перед вами нові цікаві цілі. У цей День для всіх нас приготований принаймні один подарунок - унікальне чудо і явище, рубіж, коли рік приходить на зміну року, коли відбувається щось життєствердне і підбадьорююче для всіх нас, що закликає нас рухатися далі, не зупинятися на досягнутому і прагнути до кращого. Бажаємо вам бути уважними і будьте обережні, щоб не упустити цей момент. З наступаючим Вас! Ваших друзів і знайомих! Ваших близьких і родичів! Зі святом!



28 грудня, середа
День календаря
28-го грудня 1708 року з ініціативи Петра I був виданий перший цивільний календар під редакцією графа Якова Брас. Графа Яков Брас з 1706 року завідував друкарською справою в Росії (до того Росія жила виключно за православними святками). З цієї дати слід вести літопис щорічних видань календарів.
Календар древнього Єгипту
Перший календар мав назву „Брюсов” та мав велику популярність. В ньому був "прогностик: когда нужно "кровь пущать", мыслити почать, брак иметь, дома сизиждати, зверей и рыбу ловить, платье кроить и мыться в мыльне", та багато іншого. Цікаво, що приватним особам було заборонено друкувати календарі в Росії і тим більш привозити їх з-за кордону.
"Місяцелік", древньослов`янський календар
Григоріанський календар на території колишньої Російської імперії, а згодом Радянської Росії був введений в епоху революційних змін з 14-го лютого 1918-го року. 
Московський лубковий календар. 17 ст.
Примітно, що в період з 1930-го по 1940-й рік радянські власті навіть встановили свій своєрідний радянський революційний календар, в якому був реалізован п’ятиденний тиждень і декілька суто політичних моментів.
Григоріанський календар
Французський  респубілканський календар


25 грудня, неділя

Лютеранське Різдво

День Народження Ісуса Христа є одним з головних християнських свят. В основі свята - біблійна історія про народження в м. Віфлеємі Спасителя Ісуса Христа Дівою Марією.
Свято відзначають і католики, і православні, і протестанти. Відрізняються тільки дати (25 грудня, 6 січня і 19 січня) і календарні стилі (юліанський і григоріанський). У європейських (і ряді інших) державах за точку літочислення прийнята саме дата Народження Христа (від Р.Х. або Annus Domine), хоча й розрахована в середні віки, як виявилося згодом, з невеликою помилкою на 3-4 роки.
У кожній країні і в кожній конфесії є свої особливості у святкуванні Різдва. У лютеранстві до числа різдвяних традицій належать, перш за все, наступні:
Палаючі свічки - символ світла, символ зірок, що сяяли на небі в час народження Христа. Свічки можуть бути різної форми.
Пересопницьке Євангеліє 
Різдвяний вінок. Різдвяний вінок плететься, як правило, з гілок сосни, ялини, ялиці. Способи плетіння можуть бути різними. Вінок прикрашається свічками, стрічками, дерев’яними фігурками. Його підвішують над дверима, на стіну або кладуть на різдвяний стіл. Нерідко в різдвяний вінок вставляють чотири свічки - за кількістю тижнів Адвента (різдвяного посту), які безпосередньо передують Різдву. Щонеділі на богослужінні запалюють одну з цих свічок.
Лютернська кірха святої Катерини у Києві
Різдвяна ялинка. Традиція ставити на Різдво ялинку пов’язана з лютеранством і німецькомовними країнами. Вперше вона з’явилася саме там. Тільки при Петрові I вона перекочувала до Росії, а в радянську епоху різдвяна ялинка була замінена на новорічну ялинку.
Різдвяна зірка.Нагадує про Віфлеємську зірку і зазвичай вішається на ялинку.
Ясла, або так званий «вертеп». Слово «вертеп» не мало спочатку такого негативного змісту, як зараз, і означало ясла, в яких народився Христос. Також як і католики, лютерани на Різдво встановлюють ясла і розігрують сцену Народження Спасителя. Вважається, що тим самим Віфлеєм ніби входить до будинків і церков, стає ближчим і зрозумілішим.
У витоку цієї традиції перебуває «жива картина» Різдва, влаштована Франциском Асизьким та його братами по Ордену в лісі поблизу Гречо. Для святкування Різдва вони встановили ясла, принесли сіно, привели справжніх бика і осла. Так, Франциск Асизький знов відкрив християнам очі на те, що Ісус був людиною, що жив не в палаці, але був народжений у яслах, що жив серед бідних і чужинців, що не мали даху над головою, тобто був ближче, ніж здавалося звичайній середньовічній людині.
25 грудня, неділя
Католицьке Різдво
Різдво є великим святом, встановленим на спогад про народження Ісуса Христа в Віфлеємі. Різдво Христове - одне з найважливіших християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах світу.
Перші відомості про святкування християнами Різдва відносяться до 4 ст. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є суперечливим і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів. Можливо, вибір 25 грудня пов’язаний з приходом на цей день язичницького солярного свята «Народження Сонця Непереможного», який з прийняттям у Римі християнства наповнився новим змістом.
Згідно з однією із сучасних гіпотез, вибір дати Різдва відбувся внаслідок одночасного святкування ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) та Великодня; відповідно, у результаті додавання до цієї дати (25 березня) 9 місяців Різдво припало на день зимового сонцестояння.
Свято Різдва Христового має п’ять днів передсвята (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день навечір’я свята (24 грудня) дотримуються особливо суворого посту, що отримав назву святвечір, тому що в цей день вживається в їжу сочиво - зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст святвечора закінчується з появою на небі першої вечірньої зорі. У навечір’я свята згадуються старозавітні пророцтва і події, пов’язані з Різдва Спасителя. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази: опівночі, на світанку і вдень, що символізує Різдво Христове в лоні Бога Отця, у лоні Богоматері і в душі кожного християнина.
У XIII столітті, за часів святого Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які поміщається фігурка Дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, а й в будинках перед Різдвом. Домашні сантони - макети в засклених ящиках зображують грот, в яслах лежить немовля Ісус, поруч Богоматір, Йосип, ангел, пастухи, що прийшли на поклоніння, а також тварини - бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством поміщають селян в народних костюмах і т.п.
Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. В католицьких країнах добре відомий звичай колядування - ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. У відповідь колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі та інше, скупих господарів висміюють і загрожують їм бідами. У процесіях беруть участь різні маски, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується гучним веселощами. Звичай цей неодноразово засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.
Про пережитки язичницького культу сонця в різдвяних святках також свідчить традиція запалювання обрядового вогню в домашньому вогнищі - «різдвяне поліно». Поліно урочисто, дотримуючись різних церемоній, вносили до хати, підпалювали, одночасно промовляючи молитву і вирізаючи на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською релігією). Поліно посипали зерном, поливали його медом, вином і маслом, клали на нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живої істоти, піднімали на його честь келихи вина.
У дні святкування Різдва встановився звичай заломлювати «різдвяний хліб» - особливі прісні облатки, які освячуються в храмах під час Адвенту, - і їсти його як перед святковою трапезою, так і під час привітань один одного зі святом.

Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках вбрані ялинки. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялина знаходить нову символіку: її почали встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясним плодами.

25 грудня –
"Спиридона Сонцеворота"
Двадцять п'ятого грудня святкуємо День Спиридона(Свиридона) Сонцеворота.
Це свято установлено на честь святого єпископа Триміфунтського Спиридона, який помер близько 348 року. Про його життя відомо, що він був пастухом, мав дружину та дітей. Всі свої прибутки віддавав на потреби ближніх та чужинців, за що отримав від Бога дар чудотворення: зціляв невиліковно хворих та виганяв бісів. Після смерті дружини його обрали єпископом. В сані святитель так само ревно допомагав людям. За його молитвою засуха змінювалась дощем, а безперервні дощі - вітром, зцілювались хворі, виганялися демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках. По своїй молитві він вернув дитя до життя.
На Спиридона сонце, за народними уявленнями, повертає із зими на літо. День ставав довшим, а ніч коротшою. Про це мовиться в прислів’ях: «На Спиридона хоч на гороб’ячий скік, але таки прибуде дня» або «На Спиридона дня прибуде на макове зерня», бо «Спиридон Сонцеворот небо плечима підтримує — дня добавляє». Похолодання, що звичайно наступало в цей час, виражало прислів’я:«Сонце на літо, зима на мороз».
Від Спиридона до Різдва залишалось 12 днів.
Після цього дня люди визначали річний цикл: кожний наступний день відповідав погоді чергового місяця. Тому протягом дванадцяти днів запам’ятовували погоду, щоб визначити, яким буде рік.
За довголітніми прогнозуваннями 25 грудня найхолодніший день грудня. Пояснюють так: «Сонце переходить на другий бік», «Спиридон перевертає ведмедя в барлозі на другий бік». За легендою, небесне світило в цей день зодягається у святковий червоний жупан і від’їздить до теплих країв, а зима, зрадівши цьому, натягує ведмежу шкуру і волочиться цілу ніч попід вікнами. 
У ніч на Спиридона можна було почути стукіт у стіни будинку: вважалося, що це стукає зима, піднімаючи господинь топити печі. Мабуть, тому в давнину на честь Сонцеворота дайбожичі цілу ніч палили вогнища, а вдосвіта виходили на околиці сіл і кричали, аби перелякалась “люта зима”. Пізніше молодь на околиці міста «проводила сонце», запалювала солому з вигуками «Сонечко, на сани сідай, у далекий теплий край від’їжджай, з весною назад повертай!»
За звичаєм, на Спиридона діти просили сонечко повернутися, і якщо в цей день сонце показувалося і "грало", то на Святки очікувалася хороша погода.
На Спиридона намагалися не працювати, «щоб миші не точили соломи», “бо миші все поїдять, навіть солому”, обкурювали димом оселі: «Святий Спиридон всю нечистоту гоне з хати вон». А ще вірили, ніби “будуть нападати на врожай черв’яки”. Ставили також гілки вишень у відро з землею: якщо розів’ються на Різдво, то вродить гарно городина.
Садівники струшували яблуні і промовляли: «День, піднімися догори!» Господині сипали курям зерно правою рукою, щоб раніш починали нестись. Цього дня, за численними спостереженнями, визначали строки весняної сівби.
Починаючи з цього дня, селяни колись різали птицю та кололи кабанів, готуючись до Різдвяних свят.
Народні прикмети:
o                        Якщо на Спиридона зранку буде сонечко, то не поспішай із ранньою сівбою.
o                        Якщо на Спиридона сонячно, то Новий рік буде морозним, ясним, а коли похмуро і на деревах буде іній - похмурим і теплим.
o                        Якщо ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; як темна - зима тепла, а літо похмуре.
o                        Новоріччя буде морозним, якщо 25 грудня сонце ясне, променисте; якщо ховається за хмарами, а на деревах висне іній - під Новий рік буде хмарно і відлига.


середу, 21 грудня 2016 р.

22 грудня - День святої Анни
Двадцять другого грудня відзначають свято Анни (Ганни).
Його встановлення пов'язане з непорочним зачаттям праведною Анною дочки Марії - Матері Ісуса Христа. Згідно з церковним переказом, який грунтується на апокрифічному Протоєвангелії Якова, Пресвята Діва Марія народилася в Назареті. Батьками Її були праведні Ганна та її чоловік Йоаким, які прожили разом понад 50 років, але не мали дітей. У розпачі Йоаким подався у пустелю і там 40 днів постився, плакав і молився, щоб Бог подарував йому на щастя дитину. Молилася й Ганна. І незабаром явився їй Архангел Гавриїл і сказав, що зачне вона преблагословенну дочку Марію, через котру буде дароване спасіння усьому світу.
У давнину в народі свято називали «народинами сонця»: це найкоротший день року. Така назва пов’язана з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно «повертає на літо, а зима на мороз». Існує така приповідка: "У день Анни світловий день додається на горобиний крок". В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.
За народним віруванням літо зустрічається із зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни.
За давнини це свято особливо шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку роботу. У день святої Ганни на Закарпатті дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли.
Цього дня дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята. Дівочі громади, як і парубоцькі, мали свої традиції. На сходках теж обирали «отаманшу» — старшу дівчину, яка організовувала дівочі збори і керувала громадськими справами. На дівочих сходках не існував обряд посвяти, але діяло неписане правило: могла приходити сюди та дівчина, яка вміла вишивати, шити, прясти. Правда, екзамен їй не влаштовували, проте спостерігали, чи не лінується вона, чи володіє секретами рукодільництва. Якщо так, то можна йти на досвітки та вечорниці*.
На Ганни, крім узгодження святкувань, виготовляли різдвяні прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи.
З цього дня починали готуватися до свят і жінки: білили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.
На Буковині вважали, що з цього дня починається рік. У цей час, як правило, вже встановлювалась зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки», "Анна зиму зрушила".
Дня Ганни стосується ряд спостережень, пов'язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти»,«Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись». Пасічники заходили до омшаника, де зберігалися вулики, і зверталися з молитвою до Господа, щоб зачинався білий і жовтий віск і, звичайно, густий мед.
Народні прикмети:
o                        Після Ганни сонце повертає на літо, а зима — на мороз.
o                        Казала Ганна, що надія марна.
o                        Ясне сонце — на Новий рік буде сильний мороз, якщо хмарно, на деревах іній — під Новий рік буде відлига.
o                        Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.
o                        Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
o                        Коли іній вкриває дерева, то це передвісник хорошого врожаю.
o                        Коли йде дощ - вся весна буде дощовою.
o                        Тихий і безвітряний день - на врожай садовини.




неділю, 18 грудня 2016 р.

19 грудня, понеділок
День святого Миколая
Цьому святу налічується вже багато століть. Виникло воно приблизно після 345-го року від Різдва Христового. Присвячено дню, коли один з яскравих послідовників Христових був покликаний Господом на Небо. Цього щирого християнина звали Микола. Він ніс своє служіння в стародавній Лікії, місто Миру (нині ця місцевість знаходиться поблизу сучасного турецького міста Демре) і був єпископом у місцевій Церкви.
Микола прийняв Христа, будучи багатою людиною. Перейнявшись вченням - отримав безцінні дари Духа Святого. Виконуючи Слово Боже і проповідуючи спасіння Христове, не залишався байдужим в турботах про бідних, малозабезпечених і ближніх своїх. Творив дивовижні справи, а безкорисливість і лагідність почитав великим привілеєм. Був чудовим благодійником.
Для християн в ті роки, як втім і в сучасності, було і залишається найважливішим життєвим завданням намагатися мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа. Пам’ятаючи слова Христові, передані нам Апостолами в Святому Євангеліє, Микола в усьому намагався показувати, як працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав нам: «Блаженніше давати, ніж брати».
Святість - відокремленість, про яку ведуть мову християни всього світу, є не що інше, як буквальне виконання Слова Божого - відокремленість від зла. Зло вразило наш людський світ ще з часів першого гріха Адама і Єви і зараз старанно заважає нам мати гідне спілкування і життя не тільки між собою, але і з нашим Небесним Отцем. Страх Господній - ненавидіти зло (Книга Приповістей 8:13). 
Він є початком справжньої мудрості, яка дозволяє нам мати справжню розсудливість і здобувати знання й розум. «Гордість і зарозумілість і дорогу лиху та лукаві уста я ненавиджу» - говорить вона. «Але ви - вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» - свідчить Євангеліє. Святий Миколай і його справи тому яскраве свідчення. Не дивно, що саме в цей День під егідою ООН проходить і відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
У західній католицькій традиції День Святого Миколая відзначається 6-го грудня. Це пов’язано з традиціями відзначати подібні свята за юліанським календарем. У православній та слов’янської - 19-го грудня.
З Днем Святого Миколая!