25 грудня, неділя
Католицьке Різдво
Різдво є великим святом, встановленим на
спогад про народження Ісуса Христа в Віфлеємі. Різдво Христове - одне з
найважливіших християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах світу.
Перші відомості про святкування
християнами Різдва відносяться до 4 ст. Питання про реальну дату народження
Ісуса Христа є суперечливим і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів.
Можливо, вибір 25 грудня пов’язаний з приходом на цей день язичницького
солярного свята «Народження Сонця Непереможного», який з прийняттям у Римі
християнства наповнився новим змістом.
Згідно з однією із сучасних гіпотез,
вибір дати Різдва відбувся внаслідок одночасного святкування ранніми
християнами Боговтілення (зачаття Христа) та Великодня; відповідно, у
результаті додавання до цієї дати (25 березня) 9 місяців Різдво припало на день
зимового сонцестояння.
Свято Різдва Христового має п’ять днів
передсвята (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день
навечір’я свята (24 грудня) дотримуються особливо суворого посту, що отримав
назву святвечір, тому що в цей день вживається в їжу сочиво - зварені з медом
пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст святвечора закінчується з появою
на небі першої вечірньої зорі. У навечір’я свята згадуються старозавітні
пророцтва і події, пов’язані з Різдва Спасителя. Різдвяні богослужіння
відбуваються три рази: опівночі, на світанку і вдень, що символізує Різдво
Христове в лоні Бога Отця, у лоні Богоматері і в душі кожного християнина.
У XIII столітті, за часів святого
Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в
які поміщається фігурка Дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в
храмі, а й в будинках перед Різдвом. Домашні сантони - макети в засклених
ящиках зображують грот, в яслах лежить немовля Ісус, поруч Богоматір, Йосип,
ангел, пастухи, що прийшли на поклоніння, а також тварини - бик, осел.
Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством
поміщають селян в народних костюмах і т.п.
Церковні і народні звичаї гармонійно
сплелися у святкуванні Різдва. В католицьких країнах добре відомий звичай
колядування - ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими
побажаннями. У відповідь колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені
каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі та інше, скупих господарів висміюють і
загрожують їм бідами. У процесіях беруть участь різні маски, ряджені в шкури
тварин, це дійство супроводжується гучним веселощами. Звичай цей неодноразово
засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали
ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.
Про пережитки язичницького культу сонця
в різдвяних святках також свідчить традиція запалювання обрядового вогню в
домашньому вогнищі - «різдвяне поліно». Поліно урочисто, дотримуючись різних
церемоній, вносили до хати, підпалювали, одночасно промовляючи молитву і
вирізаючи на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською
релігією). Поліно посипали зерном, поливали його медом, вином і маслом, клали
на нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живої істоти, піднімали на
його честь келихи вина.
У дні святкування Різдва встановився
звичай заломлювати «різдвяний хліб» - особливі прісні облатки, які освячуються
в храмах під час Адвенту, - і їсти його як перед святковою трапезою, так і під
час привітань один одного зі святом.
Характерним елементом свята Різдва є
звичай встановлювати в будинках вбрані ялинки. Ця язичницька традиція
зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і
родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної
Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялина знаходить нову символіку: її
почали встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясним
плодами.
Немає коментарів:
Дописати коментар