7 грудня - "Катерини"
Сьомого грудня - день великомучениці Катерини, у народі
"Катерини", свято дівочої долі. У цей день перед
образами цієї святої дівчата ставлять
свічки, а потім під вечір ворожать
на свою долю.
Перед сходом
сонця дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина
ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає
свята Меланки. Якщо до Меланки вишня зацвіте – добрий
знак, засохне гілочка без цвіту – кепська ознака. Дівчата так це тлумачать: є
цвіт на гілочці – буде весілля, нема – восени доведеться Покрову благати: “Свята мати, Покрівонько, покрий мою голівоньку”.
Увечері дівчата сходяться до однієї
хати і варять спільну вечерю –
борщ і кашу. Приходять хлопці, починаються розваги: сміх, співи, але без
танців, бо то піст.
Опівночі, перед “першими півнями”, дівчата беруть горня з “вечерею”, обгортають
його новим рушником ійдуть “закликати
долю” до воріт.
Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в
руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає: "Доле-доле, йди до мене
вечеряти!" Якщо в цей час
заспіває півень, “доля обізвалася”, якщо ж ні: “Доля
оглухла, не чує мого голосу”. Журиться дівчина і проклинає долю: “Щоб ти зозулі
не чула, блуднице моя!” Та це ще не біда. Гірше, коли зірка з неба впаде. “Погасне Доля!” – злякано шепочуть
дівчата.” Якщо десь у цю мить
загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що доля
почула дівочі благання і з тієї сторони слід чекати нареченого. Причому якщо
закукурікав півень – парубок
прибуде статний і багатий; якщо озвався собака – чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий;
якщо заіржав кінь – чоловік
трапиться роботящий, спокійний, але з характером.
Розповідають, що під час такого
ворожіння уже в наш час до горщика підбіг щур і почав їсти кашу, аж за вухами
лящало. Дівчина як побачила, то зомліла. А весною приїхали в село іноземці з
Франції по обміну досвідом господарювання і вирощування цукрового буряка.
Дівчина познайомилася з одним із них і незабаром вийшла заміж . Поїхала жити на
батьківщину чоловіка і писала батькам, що він дуже добрий. З тих пір у
селі знають, що щур – то
чоловік-іноземець.
Хлопці цього
дня постилися до служби Божої і щиро молилися, аби Бог дав
їм хорошу дружину – роботящу, не ледащу, до того ж лицем пригожу і до чоловіка
лагідну.
В народних переказах дівоча доля – то гарний і вдатний хлопець,
а чоловіча – гарна та працьовита
жінка. Та вона буває і роботящою, і лінивою – це вже кому яка
дістанеться. Вгадати, звичайно, нікому не дано.
Вдалу і щасливу долю могла приворожити і сама дівчина. Треба було лише
причепуритися: одягти сорочку самотканну, вишити на ній гарні візерунки, а по низу – меандри
(символічні зазубринки). Плахту чи спідницю треба було підв’язати тканою крайкою чи
вишитим золотом поясом. У коси заплести червоні та золоті стрічки, а ще взути чобітки на
підборах. А до того ж усміхнене миле личко, розважна розмова – і найкраща доля
приголубить таку господиньку і розумну дівчину.
Народні
прикмети:
o
Катерина по воді, то Різдво по льоді.
o
Як на Катерини холодно, то буде голодно.
Немає коментарів:
Дописати коментар