З 2003 року бібліотека-філія №2 працює як інформаційний центр психолого-педагогічної допомоги сім`ям,молоді,людям похилого віку.

понеділок, 29 червня 2020 р.


29 червня 2020 р. відзначається 120 років від дня народження Антуана де Сент Екзюпері (1900-1944), французького прозаїка.





Відомий французький письменник, поет і професійний льотчик. Дворянин за походженням, присвятив себе літературі і літакам, залишивши після себе скромну літературну спадщину: кілька десятків повістей, казок та віршів. Але при цьому твори Екзюпері вплинули на розвиток літератури. Спадщина великого фантазера - найпопулярніша книга Екзюпері в Україні та інших країнах світу — алегорична повість-казка «Маленький принц».


Книга «Маленький принц» розпочинається словами:
Прошу дітей пробачити мене за те, що я присвятив цю книжку дорослому. Скажу виправдання: той дорослий - мій найкращий друг. І ще: він розуміє все на світі, навіть дитячі книжки. І нарешті, він живе у Франції, а там зараз голодно і холодно. І він дуже потребує розради. Якщо ж все це мене не виправдовує, я присвячу свою книжечку тому хлопцеві, яким був колись мій дорослий приятель. Адже всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає. Отже, я виправляю посвята: ЛЕОНУ ВЕРТУ, коли він був маленьким.

Ця книга - це історія пілота, який змушений здійснити аварійну посадку в Сахарі, де він зустрічає незвичайного хлопчика. Згідно з зізнанням останнього, він прилетів сюди з астероїда В-612. За час своєї подорожі хлопчик зустрічав багато різних персонажів. Короля, який вважав, що править усіма зірками. Честолюбця, який жадав бачити захоплення в очах оточуючих. П'яницю, який п'є, щоб забути, що йому соромно пити. Ділову людину, все життя якої полягає у безперервному підрахунку зірок. При цьому твір доповнений авторськими малюнками, які непросто його ілюструють, а доповнюють і коментують. І навіть самі персонажі час від часу посилаються на ці ілюстрації, що робить їх невід’ємною частиною самого твору.

Ще один твір - «Планета людей» — збірка нарисів і оповідань Екзюпері. Важливий довоєнний твір у творчості автора, у якому вигадані художні сцени і образи переплітаються з документальними записами і спогадами. Велике значення відведено опису пейзажів і візуальних метафор. У книзі автор згадує про підготовку до першого польоту, про відважного пілота, який зник під час зимового рейсу, про зустрічі з сержантом, який несе пост на відрізаному від цивілізації форті та бачить людей раз у півроку. 

«Нічний політ» — роман, присвячений зародженню комерційної авіації. У центрі оповідання — літак, який долає ураганні хмари на великій висоті.



Занадто рання смерть рівносильна грабунку: щоб здійснити своє життєве покликання, треба жити довго», — писав Антуан де Сент-Екзюпері(1900 — 1944) в одній зі своїх пізніх статей. Автор «Маленького принца» та «Цитаделі» немов передчував свою швидку загибель.

31 липня 1944 року він відправився на чергове бойове завдання і не повернувся. Довгий час Екзюпері значився в списках зниклих без вісті. Лише через півстоліття після зникнення були знайдені фрагменти його літака та особисті речі. Скільки б він ще міг дати людству, якби не загинув у той нещасливий липневий день...

Найвідоміші цитати з книг Антуана де Сент Екзюпері:

- Працюючи тільки заради матеріальних благ, ми самі собі будуємо в'язницю. І запираємося в самоті, і всі наші багатства — прах і попіл, вони безсилі доставити нам те, заради чого варто жити. «Планета людей».

- Надто багато в світі людей, яким ніхто не допоміг пробудитися. «Планета людей».

- Дружбу я дізнаюся за відсутності розчарувань, справжню любов за неможливості бути ображеним. «Цитадель».

- Слова тільки заважають розуміти один одного. «Маленький принц».

- В людині я люблю світло. Товщина свічки мене не хвилює. Полум'я скаже мені, хороша свічка. «Цитадель».

- Свобода існує лише для кого-то, хто куди прагне. «Військовий льотчик».

- Демагогія виникає тоді, коли, за відсутністю загальної міри, принцип рівності вироджується в принцип тотожності. «Військовий льотчик».

- Порядок заради порядку — це паплюження життя. «Цитадель».

- Гонорові люди глухі до всього, крім похвал. «Маленький принц».

- Себе судити набагато важче, ніж інших. «Маленький принц».

- Істина — це не те, що можна довести; це те, що робить світ простішим. «Сенс життя».

- Звільни людини, і йому захочеться творити. «Цитадель».

- Рятунок в тому, щоб зробити перший крок. «Планета людей».

- Неможливо любити саму жінку, можна любити завдяки їй, любити з її допомогою. Любити завдяки віршам, але не самі вірші. Любити завдяки пейзажу, відкрився з вершини гори. «Цитадель».

- Ти назавжди у відповіді за всіх, кого приручив. «Маленький принц».

- Старих друзів нашвидку не створиш. Ні скарби дорожче, ніж стільки спільних спогадів, стільки тяжких годин, пережитих разом, стільки сварок, примирень, душевних поривів.  Така дружба - плід довгих років.  Саджаючи дуб, смішно мріяти, що скоро знайдеш притулок у його тіні.  Так влаштоване життя.  «Планета людей».

- Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі.  Ти - це твої дії, і Земля сама знає, яке їй потрібно зерно ... «Планета людей».

- Що толку в політичних навчаннях, які обіцяють розквіт людини, якщо ми не знаємо заздалегідь, якого ж людини вони виростять?  Кого тільки породить їх торжество?  Адже ми не худоба, яку треба відгодовувати, і коли з'являється один бідняк Паскаль, це незрівнянно важливіше, ніж народження десятка благополучних нікчем.  «Планета людей».

- Намагаючись знайти себе, ви приречені знаходити порожнечу.  «Цитадель».


неділю, 28 червня 2020 р.



Виставка – інформація.
«Конституція – основний закон незалежної України».
Конституція увійшла в суспільне життя як готовий оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.
В рамках відзначення Дня Конституції України 24.06.2020 року в бібліотеці-філії № 2 ЦБС для дорослих розгорнута виставка – інформація «Конституція – основний закон незалежної України».
На виставці представлені не тільки видання саме  Конституції України – це - «Конституція України» (Київ, 1997), «Конституція України» (Київ, 2006), але й низка книжкових видань, які висвітлюють історію української Конституції та конституційного права в Україні з найдавніших часів до сьогодення.
Виставка знайомить з історичними передумовами створення та прийняття Конституції, що дає можливість простежити шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття сучасної   Конституції України.

суботу, 20 червня 2020 р.


21 червня відзначається День медичного працівника в Україні.

Колектив бібліотеки-філії № 2 на передодні цього свята  від щирого серця вітає медичних працівників України  і, особливо, медичних працівників свого рідного міста Кременчука! Безцінний внесок в охорону здоров’я не підлягає жодному сумніву. Особливо зараз, коли ви на передовій боротьби з короно вірусом, коли не тільки ви, а і вся ваша родини підлягає смертельному ризику! Не важливо якої ви спеціалізації, важливо, що всі ви виступаєте єдиним фронтом проти безпеки COVID – 19.
Ми вдячні усім вам за самовідданість, самопожертву. Бажаємо вам здоров’я, наснаги, достатку, шанобливих пацієнтів і завжди 36,6°.
День медичного працівника -
Це, справді, свято всенародне.
На честь людей, в чиїх руках
Священне діло, благородне.

Здоров'я нації, народу -
Державна справа нелегка,
Але ця справа звіку-зроду
Є суттю й медпрацівника.

І в день, і в ніч, в мороз і в спеку
Медпрацівник з людьми завжди,
В дорогу ближню чи далеку
Він хворим йде допомогти.

Медпрацівник не Бог - людина,
Але від нього, як від Бога,
Для зцілення украй потрібна
Недужим людям допомога.

І дай нам, Боже, всім надовго
Здорового, безхмарного життя.
Ми людям віддаєм для цього
Свої знання, і сили, й почуття.

Деякі вислови:
-    Медицина насправді є найблагородніше з усіх мистецтв.
Гіппократ (460 – 377 до н.е.), давньогрецький лікар.
-    Ти, хто ще недавно був недужим,
Лікаря не маєш ображати,
Чи майстерний лікар знов потрібен
Буде – це ніхто не може знати!
Мусліхаддін Абу Мухаммед Абдаллах Ібн-Мушріфаддін Сааді (1181 – 1291), перський поет.
-    Лікар повинен мати погляд сокола, руки дівчини, мудрість змії і серце лева. Лікар повинен бути одягнений у багатий одяг, носити на руці дорогого персня, мати найкращого коня, щоб думи про хліб насущний не відволікали лікаря від турбот про пацієнта.
Абу Алі аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна (Авіценна) (980 – 1037), таджицький лікар-полімат.
-    Якщо лікар, хоч би й славний,  занедужав,- знає: треба
Зразу іншого якогось кликать лікаря до себе;
Він йому з’ясує хворість, що вогнем упала з неба,
Бо сторонній ліпше знає, в чім є хворому потреба.
Шота Руставелі (1172 – 1216), грузинський поет.
-    Коли лікар виліковує 10-15 хворих, його готові прославляти, але той, хто запобіг від захворювань тисячі і сотні тисяч чоловік, лишається непомітним, бо ж як оцінити те, що не сталося…
Лев Васильович Громашевський (1887 – 1980), український епідеміолог.
Українські лікарі, які змінили світ:                                                         
Микола Амосов– неймовірний лікар-хірург. (1913-2002 рр.). Сфера: кардіологія, медична та біологічна кібернетика, системний підхід до здоров'я людини.
Основне досягнення:
 перший, хто протезував клапан серця.

Володимир Бец (1834-1894 рр.).
Сфера: анатомія і гістологія.
Основне досягнення: опис гігантських пірамідальних нейронів первинної моторної кори мозку.

Олександр Богомолець (1881-1946 рр.).
Сфера: патологічна фізіологія і реактивність організму.
Основне досягнення: вчення про взаємодію пухлини і організму. Його досягнення абсолютно змінило уявлення медиків про ріст пухлин.

Володимир Філатов (1875-1956 рр.).
Сфера: офтальмологія.
Основне досягнення: одним із перших у світі провів успішну пересадку рогівки ока.

Володимир Хавкін (1860-1930 рр.).
Сфера: бактеріологія.
Основне досягнення: винайшов вакцини проти холери і чуми.

Микола Скліфосовський (1836-1904 рр.).
Сфера: хірургія.
Основне досягнення: впровадження металевих фіксаторів в зону перелому кістки; впровадження антисептиків.

Григорій Мінх (1833-1912 рр.).
Сфера: патологічна анатомія.
Основне досягнення: довів, що проказа не є спадковою хворобою, а є заразною; що кров хворих поворотним тифом заразна; а висипний тиф здатні переносити воші.

Володимир Підвисоцький (1857-1913 рр.).
Сфера: бактеріологія і патологія.
Основне досягнення: дослідження регенерації тканин і непрямого поділу клітин.

А нам, жителям Кременчука  відомі видатні імена лікарів-ветеранів нашого міста:  Федір Провізіон, Валентина Федько, Віктор Федорченко, Василь Свириденко, Ярослав Прокопчук, Марія Редченко, Марія Попова, Михайло Парнета, Володимир Литвиненко, Зінаїда Васько, Іван Бончук, Лев Алещенко, Анатолій Сербін, Олексанр Богаченко, Олег Удальцов і дуже багато інших.  Деякі з ни вже пішли з життя, але всі вони внесли вагомий внесок в охорону здоров’я жителів нашого наддніпрянського міста.

Окремо хочеться назвати імена лікарів, які виступили свого часу живим щитом Чорнобиля: Акімов В.І., Ватульов О.П., Ліненко В.О., Мельченко В.І., Попенко Ю.М., Рубан В.М., Ульянова С.Ф., Шкурко С.М.

Анатолій Сербін написав не одне видання, в яких розповідає про колег-земляків – Заслужених лікарів України, подає їх докладні біографії віддзеркалює ставлення кременчужан до них, їх нього таланту, людських рис та професійних якостей.

«Саме для того, аби історія медицини Кременчука та благородні справи самовідданих фахівців у білих халатах не були стерті з історичної пам’яті, я знову і знову сідаю за письмовий стіл». А. Сербін.

Книга розраховані на широке коло читачів. Запрошуємо усіх бажаючих  ознайомитись з даними виданнями  до нашої бібліотеки .












Нам є ким пишатися!     

З професійним святом!



20 червня – Всесвітній день біженців.
Бі́женці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.

Деякі уточнення :    Біженець — це особа, яка не є громадянином України, через ґрунтовні побоювання переслідувань у своїй країні не може або не хоче туди повернутись і просить притулку в нашої держави. Іммігрант— це людина, яка мешкає в Україні на законних підставах, маючи дозвіл на імміграцію. Нелегальний мігрант — це людина, яка не має ні дозволу на імміграцію, ні документів, що посвідчують її як шукача притулку. 
Кожну хвилину 20 людей у світі змушені кидати усе, що мають, і тікати від насильства – за останні 20 років їхня цифра зросла удвічі. Такі дані до міжнародного Дня біженця оприлюднили в Агентстві ООН у справах біженців. 

Станом на кінець минулого року вони нарахували близько 70,8 мільйона переміщених осіб, значну частину з яких складають діти. В Україні, однак, за даними Державної міграційної служби, кількість шукачів притулку знизилась.
Кількість біженців у світі сягає майже 26 мільйонів людей, 3,5 мільйони є шукачами притулку, і ще 41,3 мільйона – це внутрішньо переміщені особи, повідомляють в УВКБ ООН. Загалом це найвищий показник за майже 70 років.  


Найбільша кількість нових заяв про притулок у різних країнах минулого року була від венесуельців. Водночас, як заявив верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді, із 4 мільйонів жителів Венесуели, які залишили свою країну, лише близько півмільйона звернулися за притулком. Третину всіх біженців у світі приймають найбідніші країни, країни середнього та низького рівня доходів в середньому приймають близько шести біженців на тисячу осіб свого населення, а країни з високим рівнем доходу – менше трьох на тисячу своїх громадян. 80% біженців живуть у країнах, що межують з їхніми країнами походження. Біженці — різні, тому не треба узагальнювати. Кожен біженець має унікальну історію. Хтось тікав зі своєї країни через релігійні переслідування, хтось не хотів, щоб його повісили через сексуальну орієнтацію. Біженців, які живуть в Україні, точно об’єднує те, що вони… живуть в Україні. А також те, за якою процедурою вони отримали цей статус. За даними Державної міграційної служби України, на сьогоднішній день "щасливими володарями" посвідчення біженця є близько 1800 осіб і ще майже 800 осіб визнано особами, які потребують додаткового захисту. За весь час діяльності міграційної служби такі статуси було присвоєно близько 6 тисячам іноземців, багато з яких вже отримали українське громадянство і повністю інтегрувалися в наше суспільство.  Проте українська статистика по біженцях меркне поряд з, наприклад, Німеччиною (де проживає майже 1,5 млн біженців) або Туреччиною (кількість біженців досягає 4 млн). За словами експертів, в середньому Україна визнає біженцями не більше 18% шукачів притулку, а раніше ця цифра взагалі сягала 2-4%.  "В Україні є дві форми надання притулку: статус біженця та статус особи, яка потребує додаткового захисту. Україна приєдналася до Конвенції ООН 1951 року в 2002 році, і з тих пір статус біженця можуть отримати люди, які довели факт персонального переслідування на ґрунті релігійних, політичних поглядів, приналежності до соціальної групи, раси і так далі. А статус особи, яка потребує додаткового захисту, отримують люди, які покинули територію своєї країни через збройні внутрішні і зовнішні конфлікти, тобто де має місце не персональний, а масовий утиск прав людини. В Україні найчастіше надають останній статус. Обидва статуси дають однакові права, такі ж, як і в українців, за винятком права брати участь у виборах. Однак людина зі статусом біженця має право отримати українське громадянство через три роки на пільгових правах, а зі статусом особи, яка потребує додаткового захисту, - тільки на загальних підставах", - пояснює особливості вітчизняного законодавства з питань біженців адвокат Олексій Скорбач.  

Міжнародне право, що стосується біженців, має на меті завдання забезпечення гуманного поводження з групами людей, які є найбільш вразливими. Саме тому воно досить тісно пов’язане з міжнародним правом у галузі прав людини, завданням якого є збереження гідності й благополуччя кожної людини. У міжнародному праві неухильно зростає питома вага норм, орієнтованих на людину. Основу цих норм становить принцип поваги прав людини та основних свобод, що передбачає їх загальне значення: – поширення прав та основних свобод на всіх людей без будь-якої дискримінації; – залучення всіх держав до відповідних дій щодо забезпечення цих прав; – забезпечення основних прав і свобод як у нормальних життєвих ситуаціях, так і в умовах надзвичайного стану або під час збройних конфліктів.

Письменниця і журналістка Андреа Чалупа в своїй книзі «Орвелл і біженці: невідома історія «Колгоспу тварин» торкнулася питання біженців. Сама Андреа Чалупа — журналістка, живе у Нью-Йорку. З відзнакою закінчила Університет Девіса в Каліфорнії, де спеціалізувалася на радянській історії. Після закінчення університету жила та навчалася в Україні. Андреа є частим дописувачем у «Хафтінгтон Пост», також вона допомогла запустити онлайн-відео для Cond Nast Portfolio і AOL Money & Finance. Веде бізнес-колонку «Мета» для творчих людей у Big Think. Її перший сценарій «Штучно створено» (історія сталінського Голодомору в Україні, написана на основі розповіді Джорджа Орвелла про його спроби опублікувати «Колгосп Тварин») потрапив в одну з продюсерських компаній і перетворився на постановку, яку згодом було номіновано на премію Американської Академії кіномистецтв. Цитати Андреа:
- Казати правду в часи всезагальної брехні – це екстремізм.                                          
- У будь-якому суспільстві прості люди повинні жити наперекір існуючому порядку речей.                                                                  
- Багато людей вільно почувають себе на чужині, лише зневажаючи корінних жителів.                                                      
У книжці «Орвелл і біженці: невідома історія «Колгоспу тварин» розповідається про незвичайні та важкі обставини з'яви першого у світі перекладу культового твору Джорджа Орвелла "Колгосп тварин", який був здійснений саме українською мовою. 
Тут висвітлюються невідомі для широкого загалу сторінки життя Джорджа Орвелла, а ще описується життя та побут українців у німецьких таборах для переміщених осіб, де і з'явився український переклад "Колгоспу тварин". Також зі слів очевидця, Олексія Кейса, ми дізнаємося про ті страшні події, які у 20–30 рр. минулого сторіччя відбувалися на теренах України і всього Радянського Союзу, – саме вони й спонукали Джорджа Орвелла до написання "Колгоспу тварин".
Довідка : Джордж Орвелл (25 червня 1903, Мотіхарі — 21 січня 1950, Лондон ) — відомий англійський письменник, справжнє ім’я — Ерік Артур Блер. Писав журналістські нариси й політичні та літературні есе. Всесвітньо відомим став завдяки двом творам, написаним в останні роки життя: політичній алегорії «Ферма тварин» і роману-антиутопії «1984», де він зобразив тоталітарне суспільство.
«
Колгосп тварин» - історична проза.
Безсмертний і незмінно актуальний роман Орвелла — нищівна сатира на сліпе крокування поневоленого суспільства в прірву тоталітаризму. Тематика книжки Художня література, політична сатира. Короткий опис книги «Колгосп тварин» Владу над фермою перейняли спрацьовані, зневажені тварини. Озброєні лозунгами та полум’яним ідеалізмом, вони вирішили створити рай прогресу, справедливості та рівності. Ця гостра казка для дорослих увійшла до списку 100 найкращих книг усіх часів журналу «Newsweek».


середу, 17 червня 2020 р.


17 червня 2020 року   виповнюється 75 років від дня народження Ігоря Прокоповича Січовика (1945), українського поета, прозаїка
Україна! Слово незабутнє.
Ти моє минуле - славна Русь.
Ти моє сьогодні і майбутнє,
Бо твоїм я іменем зовусь!
Ігор Січовик.
Ігор Січовик народився 17 червня 1945 р. на Волині у родині сільських
вчителів.Виріс на Херсонщині, де й закінчив середню школу. Робітничу спеціальність здобув у Кривому Розі. Пройшов армійську службу. Навчався у Дніпропетровському держуніверситеті та на Вищих літературних курсах у Москві. Член Національної Спілки письменників України. Нині мешкає в Києві.
Пише з 12 років. Видав три книжки сатири та гумору для дорослих («Жертва моди», «Зачарована шістка», «Азбука для дорослих») та два десятки книжок для дітей, чимало з яких побачили світ у «Веселці», «Грайлику», «Детской литературе». Упорядкував навчальні збірники для молодших школярів, такі, як  «Виручалочка», «Кобзарик», «Дивокрай», «Дитячі ігри та розваги». Є автором підручників для позакласного читання «Першокласник» і «Сонячне перевесло», близько трьохсот ігор з буквами і словами «Словограй»  і «Мовограй», збірників для дошкільних навчальних закладів «Світлячок», «Чеберяйчик», «Дошкільнятко». Видав книжки для найменших читачів «Математичні ігри», «Веселий задачник», «Таємниця десяти невідомих», книжку «Весела школа» та інше.
Чимало його дитячих творів вивчають у початковій школі. Вони містяться у «Букварях», читанках і збірниках.
2003 року письменник створив повість  «Неймовірні пригоди барона                   Мюнхгаузена в Україні».
«А відтак будьмо знайомі: я - барон Мюнхаузен! Не сподівався? Я той самий Мюнхаузен, про якого говорить увесь світ. Звернися, будь ласка, до будь-кого, і тобі без зайвих слів перекажуть оповідки про те, як я літав на бойовому ядрі, їздив на коні, що не мав задньої частини, плавав у череві кита, як одним пострілом уполював цілу зграю диких качок... І кожен підтвердить, що я неперевершений оповідач і найправдивіша людина на світі.
Сьогодні, мій любий читачу і слухачу, я розповім тобі про свої неймовірні пригоди в... Україні. Так, так - в Україні, де минули кращі роки мого життя. На землі, яка не тільки щедро плодоносить, а й стала місцем, де народилися найцікавіші історії, що викликають захоплення людей у різних  куточках землі.
Чесно кажучи, між нами ще трапляються дорослі й діти, у яких не досить розвинені оптимізм, фантазія, почуття гумору, без чого важко вижити у наш складний час. Тому не будьте равликами і черепашками. Виходьте зі своїх шкаралуп та панцирів, відрощуйте крила і літайте, літайте літайте. Адже з піднебесся світ такий чудовий,
а життя таке прекрасне!...»
Знаменитий німецький герой потрапляє в Україну, де пристає до козацького війська. Більшість його пригод, про які він хвацько розповідає сам, відбуваються у поселенні, де він мешкає, а також на всій території України, зокрема й у Києві. Автор бачить Україну очима іноземного героя — це дає йому можливість уважніше придивитися до тогочасних подій, показати полярні риси характеру українців. У повісті широко використовується український фольклор, демонологія, описано традиції, звичаї і побут наших предків. Головний герой твору — гумор, пригоди, оптимізм. Автор прагне привернути увагу не тільки іноземців, а й самих українців до величної історії України, яка, за висновками очевидців, була чи не найромантичнішою і найцікавішою в Європі.







Ця повість вийшла окремою книжкою 2004 р. Дотепні малюнки прикрашають книгу та збуджують увагу читача.
У 2012 році Ігор Січовик написав дві повісті на одну тему для дітей середнього віку "Формула вузла,або Як розплутати клубок таємниць"   та "Комп"ютерна алхімія".
Чекають на видання дві нові книжки «Великий букварик» і «Все починається з Нуля». Ігор Січовик має власний інтернет-сайт «Словограй», який відвідало понад триста тисяч читачів.