20 червня – Всесвітній день біженців.

Бі́женці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.

Деякі уточнення :    Біженець — це особа, яка не є громадянином України, через ґрунтовні побоювання переслідувань у своїй країні не може або не хоче туди повернутись і просить притулку в нашої держави. Іммігрант— це людина, яка мешкає в Україні на законних підставах, маючи дозвіл на імміграцію. Нелегальний мігрант — це людина, яка не має ні дозволу на імміграцію, ні документів, що посвідчують її як шукача притулку. 

Кожну хвилину 20 людей у світі змушені кидати усе, що мають, і тікати від насильства – за останні 20 років їхня цифра зросла удвічі. Такі дані до міжнародного Дня біженця оприлюднили в Агентстві ООН у справах біженців. 

Станом на кінець минулого року вони нарахували близько 70,8 мільйона переміщених осіб, значну частину з яких складають діти. В Україні, однак, за даними Державної міграційної служби, кількість шукачів притулку знизилась.

Кількість біженців у світі сягає майже 26 мільйонів людей, 3,5 мільйони є шукачами притулку, і ще 41,3 мільйона – це внутрішньо переміщені особи, повідомляють в УВКБ ООН. Загалом це найвищий показник за майже 70 років.  

Найбільша кількість нових заяв про притулок у різних країнах минулого року була від венесуельців. Водночас, як заявив верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді, із 4 мільйонів жителів Венесуели, які залишили свою країну, лише близько півмільйона звернулися за притулком. Третину всіх біженців у світі приймають найбідніші країни, країни середнього та низького рівня доходів в середньому приймають близько шести біженців на тисячу осіб свого населення, а країни з високим рівнем доходу – менше трьох на тисячу своїх громадян. 80% біженців живуть у країнах, що межують з їхніми країнами походження. Біженці — різні, тому не треба узагальнювати. Кожен біженець має унікальну історію. Хтось тікав зі своєї країни через релігійні переслідування, хтось не хотів, щоб його повісили через сексуальну орієнтацію. Біженців, які живуть в Україні, точно об’єднує те, що вони… живуть в Україні. А також те, за якою процедурою вони отримали цей статус. За даними Державної міграційної служби України, на сьогоднішній день "щасливими володарями" посвідчення біженця є близько 1800 осіб і ще майже 800 осіб визнано особами, які потребують додаткового захисту. За весь час діяльності міграційної служби такі статуси було присвоєно близько 6 тисячам іноземців, багато з яких вже отримали українське громадянство і повністю інтегрувалися в наше суспільство.  Проте українська статистика по біженцях меркне поряд з, наприклад, Німеччиною (де проживає майже 1,5 млн біженців) або Туреччиною (кількість біженців досягає 4 млн). За словами експертів, в середньому Україна визнає біженцями не більше 18% шукачів притулку, а раніше ця цифра взагалі сягала 2-4%.  "В Україні є дві форми надання притулку: статус біженця та статус особи, яка потребує додаткового захисту. Україна приєдналася до Конвенції ООН 1951 року в 2002 році, і з тих пір статус біженця можуть отримати люди, які довели факт персонального переслідування на ґрунті релігійних, політичних поглядів, приналежності до соціальної групи, раси і так далі. А статус особи, яка потребує додаткового захисту, отримують люди, які покинули територію своєї країни через збройні внутрішні і зовнішні конфлікти, тобто де має місце не персональний, а масовий утиск прав людини. В Україні найчастіше надають останній статус. Обидва статуси дають однакові права, такі ж, як і в українців, за винятком права брати участь у виборах. Однак людина зі статусом біженця має право отримати українське громадянство через три роки на пільгових правах, а зі статусом особи, яка потребує додаткового захисту, - тільки на загальних підставах", - пояснює особливості вітчизняного законодавства з питань біженців адвокат Олексій Скорбач.  

Міжнародне право, що стосується біженців, має на меті завдання забезпечення гуманного поводження з групами людей, які є найбільш вразливими. Саме тому воно досить тісно пов’язане з міжнародним правом у галузі прав людини, завданням якого є збереження гідності й благополуччя кожної людини. У міжнародному праві неухильно зростає питома вага норм, орієнтованих на людину. Основу цих норм становить принцип поваги прав людини та основних свобод, що передбачає їх загальне значення: – поширення прав та основних свобод на всіх людей без будь-якої дискримінації; – залучення всіх держав до відповідних дій щодо забезпечення цих прав; – забезпечення основних прав і свобод як у нормальних життєвих ситуаціях, так і в умовах надзвичайного стану або під час збройних конфліктів.

Письменниця і журналістка Андреа Чалупа в своїй книзі «Орвелл і біженці: невідома історія «Колгоспу тварин» торкнулася питання біженців. Сама Андреа Чалупа — журналістка, живе у Нью-Йорку. З відзнакою закінчила Університет Девіса в Каліфорнії, де спеціалізувалася на радянській історії. Після закінчення університету жила та навчалася в Україні. Андреа є частим дописувачем у «Хафтінгтон Пост», також вона допомогла запустити онлайн-відео для Cond Nast Portfolio і AOL Money & Finance. Веде бізнес-колонку «Мета» для творчих людей у Big Think. Її перший сценарій «Штучно створено» (історія сталінського Голодомору в Україні, написана на основі розповіді Джорджа Орвелла про його спроби опублікувати «Колгосп Тварин») потрапив в одну з продюсерських компаній і перетворився на постановку, яку згодом було номіновано на премію Американської Академії кіномистецтв. Цитати Андреа:

- Казати правду в часи всезагальної брехні – це екстремізм.                                          

- У будь-якому суспільстві прості люди повинні жити наперекір існуючому порядку речей.                                                                  

- Багато людей вільно почувають себе на чужині, лише зневажаючи корінних жителів.                                                      
У книжці «Орвелл і біженці: невідома історія «Колгоспу тварин» розповідається про незвичайні та важкі обставини з'яви першого у світі перекладу культового твору Джорджа Орвелла "Колгосп тварин", який був здійснений саме українською мовою. 

Тут висвітлюються невідомі для широкого загалу сторінки життя Джорджа Орвелла, а ще описується життя та побут українців у німецьких таборах для переміщених осіб, де і з'явився український переклад "Колгоспу тварин". Також зі слів очевидця, Олексія Кейса, ми дізнаємося про ті страшні події, які у 20–30 рр. минулого сторіччя відбувалися на теренах України і всього Радянського Союзу, – саме вони й спонукали Джорджа Орвелла до написання "Колгоспу тварин".

Довідка : Джордж Орвелл (25 червня 1903, Мотіхарі — 21 січня 1950, Лондон ) — відомий англійський письменник, справжнє ім’я — Ерік Артур Блер. Писав журналістські нариси й політичні та літературні есе. Всесвітньо відомим став завдяки двом творам, написаним в останні роки життя: політичній алегорії «Ферма тварин» і роману-антиутопії «1984», де він зобразив тоталітарне суспільство.
«Колгосп тварин» - історична проза.

Безсмертний і незмінно актуальний роман Орвелла — нищівна сатира на сліпе крокування поневоленого суспільства в прірву тоталітаризму. Тематика книжки Художня література, політична сатира. Короткий опис книги «Колгосп тварин» Владу над фермою перейняли спрацьовані, зневажені тварини. Озброєні лозунгами та полум’яним ідеалізмом, вони вирішили створити рай прогресу, справедливості та рівності. Ця гостра казка для дорослих увійшла до списку 100 найкращих книг усіх часів журналу «Newsweek».