Пізнавально-розважальна програма  для вихованців Кременчуцької ВТК

«Зима іде, свята веде»

Новорічно-різдвяні свята… Ось вони нарешті настали! Сяйво вогників та поблискування гірлянд, звичайна новорічна суєта, та ностальгічне відчуття знайомої з самого дитинства новорічної казки.

Ми, дорослі, так хочемо принести радість дітям, а також приділити увагу тим, які потребують підтримки та заслуговують на особливе став-лення. Чужих дітей не буває… І кожен з тих, хто в даний момент відчуває дефіцит уваги і батьківської любові,  щиро прагне зігрітися теплом дорослих сердець та відчути нашу турботу.

Поспішають творити добро і бібліотекарі. З почесною місією  напередодні Різдва, 6 січня 2017 р.,  провідний бібліотекар бібліотеки-філії № 2 Осташко В.В.  завітала до Кременчуької виправно-трудової колонії. Метою було не тільки розповісти про календарно-обрядові, світські і релігійні свята зимового циклу, а й створити відповідний, святковий настрій у вихованців закладу.

Пізнавально-розважальна програма «Зима іде, свята веде», яка розпочалась в супроводі мультимедійної презентації «Зорепад зимових свят», повернула слухачів не тільки в грудень минулого, 2016 року, а й в далекі, дохристиянські часи, коли прості люди справляли обряди, згідно змін в природі, а саме, спостерігаючи за сонцем, і свято вірячи в добрі сили, що повернуть сонце на небо і наблизять весну з його теплом і розквітом всього сущого на землі, як це простежується в день Анни, 22 грудня, а також в день Спиридона Сонцеворота, 25 грудня.

Мандрівкою в цікавий світ відкриттів для вихованців колонії стала інформація і про інші свята зимового циклу, коли  люди, стомлені від праці, з ранньої весни до пізньої осені, нарешті, зимою, мали змогу поринути у відпочинок з веселощами і забавами, пустощами і гуляннями, вечірками і  розвагами, справляючи в грудні майже щодня свята: Введення, Катерини, Андрія, Наума, Варвари, Сави…

День Святого Миколая, 19 грудня,  дає нам можливість хоч один день побути дітьми. Маленькими ми писали листи доброму чарівникові й клали їх на підвіконня, щоби пташки чи ангели попрацювали поштарями. А потім намагалися не заснути і не пропустити той момент, коли Миколай постукає у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки завжди з'являлися вчасно. При цьому переказі навіть ці підлітки, майже позбавлені ілюзій, на декілька хвилин занурилися в дитячу безтурботність.

А коли бібліотекар почала розповідь про найулюбленіше свято, Новий рік,  побачили казку наяву – у вигляді віртуального вікенду “Новий рік в  різних країнах світу”. Мимоволі затамувавши подих від захоплення побаченим, вдивлялися юнаки в слайди з зображеннями  найяскравішого, незабутнього і казкового свята в різних країнах світу, в кожної з яких  є своя новорічна історія, увінчана міфами та легендами, відображена в традиціях  святкування цього чарівного дійства.

А водночас з вікторини «Світова феєрія» вони дізналися про дивні і несподівані звичаї, як то: у Франції в Новорічну ніч приносити у якості подарунка товсте поліно, на острові Сардинія в день приходу Нового року на одну добу встановлювати матріархат, а на Кубі напередодні Нового року посуд наповнювати водою, а в Новорічну ніч – виливати воду з вікон і т.п..

Вважається, що свято Різдва час, коли можна роздумувати про народження Ісуса Христа і про те, яку роль він відіграв у спасінні людства. Цей світлий день надихає нас бути чуйними і уважними, ділитися теплом своїх сердець і простягати руку допомоги ближньому.

Вихованці ВТК  здійснили цікаву подорож у минуле, прослухали казки і перекази з різних куточків України, довідалися про таємницю вини-кнення Різдва та традиції святкування в українських селах, про те, що за радянських часів впродовж  більшої частини ХХ сторіччя,   на Україні, на відміну від багатьох країн світу, святкування  його було заборонене. І зараз, ніби надолужуючи втрачений час, ми повинні все ретельніше і уважніше ставитися до унікального духовного надбання нашого народу – культурних традицій святкування Різдва і інших зимових свят.

Для мільйонів людей Різдвяні й Новорічні свята — це час, який вони проводять разом з сім’єю і друзями, час відновлення тісних уз. І зустріч з юнаками з Кременчуцької ВТК мала ще одне завдання – нагадати їм, що найголовніше у житті – це сім`я і тому їх головне завдання після повер-нення на свободу – створити надійні родини і вбачати в цьому основний сенс свого життя, тобто виправити те, що не вдалося їх батькам. А також вчитися бути вдячними тим людям, які оточують їх, завжди пам`ятаючи найголовнішу заповідь – любити ближніх, як самих себе.