Всеукраїнський Тиждень права

6 грудня 2016 року в бібліотеці-філії №2 ЦБС для дорослих пройшли заходи з правової тематики в рамках Всеукраїнського Тижня права разом з учнями ЗОШ №18 та учнівською молоддю колегіуму № 25.

Так о 10 годині до книгозбірні завітали учні ЗОШ №18. Старшокласники здійснили правову подорож   «Країною закону, права і моралі» разом з гостем бібліотеки відомим в місті правознавцем і громадським діячем Савченко О.В.

Будь яка людина, починаючи з юного віку стикається з ситуацією, коли треба знати свої права і обов`язки. Життєві приклади, конкретні ситуації, які розглядались під час зустрічі змусили учнів замислитись над необхідністю знати закони нашої країни та вміти їх застосовувати.

Також юнаки та дівчата змогли звернутись з запитаннями та отримати кваліфіковану відповідь по питанням прав і свобод громадян.

Юрист розповів учням про свій особистий досвід роботи у галузі права. Та найголовніше правознавець дав поради як поводитись в тій чи іншій ситуації, коли і куди необхідно звертатись в разі потреби. Учасники заходу висловили надію на продовження подібних зустрічей.

О 13 год. бібліотекарем юнацького відділу Подойниковою О.В проведена правова година «Що таке правомірна поведінка? та правопорушення» з учнівською молоддю колегіуму №25. Учням було цікаво і корисно довідатись «Що таке правомірна поведінка?» згідно чинного законодавства. Бібліотекар звернула увагу присутніх на причини правопорушень, види правопорушень, види юридичної відповідальності неповнолітніх та види покарань які можуть застосовуватись.

Заходи пройшли цікаво, змістовно і, головне засвідчили небайдужість нашої молоді до питань правової обізнаності, формування правової поведінки серед неповнолітніх.

6 грудня, вівторок

День Збройних Сил України

Загальне професійне свято всіх українських військовослужбовців давно заслужило всенародну повагу і шану з боку офіційних державних структур усіх рівнів. Цей День приурочений до дати прийняття Закону незалежної України від 6-го грудня 1991-го року «Про Збройні Сили України». Саме свято - День Збройних Сил України було встановлено у 1993-му році постановою Верховної Ради України від 19-го жовтня № 3528-XII.

Не дивлячись на виниклі економічні та інші труднощі, які випали на долю нової незалежної української держави з розпадом Радянського Союзу, діючому складу українських військових вдалося не лише зберегти високий професіоналізм, боєготовність і хороші армійські традиції, але і стати однією з найсучасніших і боєздатних армій на пострадянському просторі. На сьогоднішній день сили українських миротворців широко затребувані всім світовим співтовариством, що свідчить і про високі технічні можливості, і про довіру до професійної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України.

До складу української армії входять всі роди військ, які представлені Повітряними і Військово-морськими силами України, а також Сухопутними військами. У структуру Сухопутних військ входить армійська авіація і аеромобільні війська, механізовані і танкові війська, ракетні війська і артилерія, високомобільні десантні війська і Війська протиповітряної оборони. У структуру Повітряних сил включені винищувальна і штурмова авіація, розвідувальна, транспортна і бомбардувальна авіація, зенітно-ракетні та радіотехнічні війська.

Доблесть і честь солдатів і офіцерів - в цьому справжня сила будь-якої армії та українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність далеко не порожній звук.

У цей День ми приєднуємося до привітань на адресу наших славних військовослужбовців, ветеранів і новобранців, солдатів і офіцерів, генералів та адміралів, бажаємо їм міцного фізичного здоров’я, успіхів у бойовій та тактичній підготовці, надійних тилів, кохання і всіх благ! Божих благословень Вам і Вашим родинам! Зі святом!

 

4 грудня - Введення, або "Третя Пречиста" 

Четвертого грудня відзначаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці - "Введення", або Третю Пречисту.

У Святому Євангелії нічого не згадується про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва (Друга Пречиста) й Успіння Божої Матері (Перша Пречиста), засноване на традиціях Церкви та на апокрифах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли Марії виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.

У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.

Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» - тим, хто приносить добро чи якесь лихо - на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка - "то вже добра не жди". Недобре також, якщо хтось із із сторонніх приходить в цей день щось позичати.

Початок нового господарського року у введенських повір'ях виступає виразно: до Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирає: жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до Дев'ятого четверга (після Різдва Христового) не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві та може влітку навести бурю на поля. З цих самих мотивів, а ще через зневагу від людей, треба й коноплі потерти до Введення. 

Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум'я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.

Як із іншими великими річними святами, і це свято пов'язувалося з культом померлих: "На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народня етимологія, що Введіння — «видіння»), що душа бачить своє тіло".

В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: "Третя Пречиста снігом покриває".

 Народні прикмети:

o   Скільки на «Введення» води, стільки на Юрія трави.

o   Як горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія (6 травня) трави.

o   Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія трава.

o   Як є на Введення вода, то буде в мисці / вліті молоко.

o   Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде.

o   Введенські морози ще зими не роблять.

o   Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.

4 грудня – Всесвітній День замовлення подарунків Дідові Морозу

4 грудня - цікавий і захоплюючий день, який присвячений всім дітям, які чекають на Новий рік подарунки від Діда Мороза. Це День замовлень подарунків Дідові Морозу.

У цей день, як свідчить статистика, на поштові електронні скриньки, призначені Дідові Морозу, приходить близько 300 000 листів від дітлахів з усієї України. У порівнянні з нашим Дідом Морозом, Санта-Клаус отримує листів у багато разів більше. Їх кількість складає близько мільйона. Для зберігання дитячих листів, адресованих Діду Морозу в його резиденції, існує окрема будівля.

Але не лише 4 грудня діти України пишуть листи Дідові Морозу. Перші «ластівки» з дитячими проханнями приходять до адресата вже наприкінці листопада.

Спостерігається цікава тенденція. Малюки нашої країни з кожним роком все більш високі вимоги і побажання пред'являють у своїх листах. Вони просять про більш дорогі і практично нездійснені подарунки. Подарунки типу цуценя, велосипеда, нових джинсів, сьогодні вже не актуальні. 

Сучасна дітвора все більше мріє про комп'ютер, роликових ковзанах, женихів і наречених для братів і сестер, високооплачуваної роботи для мами і тата. Для реалізації даних побажань у багатьох листах вказується адреса магазинів, де можна купити бажану річ, висилаються іграшкові гроші і т.п.

4 грудня, коли  відзначається Міжнародний день замовлень подарунків Дідові Морозу,  у всьому світі відкриваються поштамти, що надають послуги для відправки листів бородатому від всіх дітей. Однак з'ясувалося, листи Дідові Морозу пишуть не тільки діти, а й дорослі зі своїми дорослими побажаннями. Питання в іншому - яку адресу писати на конверті?

Появу Діда Мороза в будинку з нетерпінням чекає кожна дитина. Адже довгоочікувані новорічні подарунки так приємно отримати саме від Дідуся. Звичайно, подарунки від батьків також бажані, але привнести в життя дитини частку казки можна завжди!

До написання листа Діду Морозу слід підійти дуже серйозно. Це не проста формальність, щоб дізнатися, який подарунок хоче отримати дитина на Новий рік. Лист Діду Морозу – це казка, яка стає реальністю. До того ж, процес написання листа зажадає від дитини проявити всі свої творчі здібності та фантазію. Отже, приступаємо до листа!

Написати листа Діду Морозу, здавалося б, не складе великих труднощів. Але це тільки на перший погляд. Сама дитина не знає, що можна написати, чому, в якій послідовності. Її лист може вийти занадто коротким або зовсім незрозумілим нікому. А якщо дитина навіть писати не вміє? Ось тому батьківська допомога просто необхідна в будь-якому випадку.

3 грудня, субота

Міжнародний День інвалідів

Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей, яких ми зараз відносимо до категорії - інвалід, було дуже мало шансів на виживання взагалі. Це страшна правда - завжди і у всі часи турбота про інвалідів в основному трималася на щирій добрій волі окремих людей. Які шанси сучасних інвалідів на благополучне виживання без сторонньої допомоги зараз?

Шанси не змінилися, їх просто немає.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.

Сучасне суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна не відзначити, що ті заходи, які були вжиті з боку офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції не байдужих до проблем інвалідів людей, принесли в нашу цивілізацію ті ноти надії, які раніше просто ігнорувалися. В кінці двадцятого сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік, Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття інвалідів».

 

Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь, знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку дали позитивні результати. Про проблеми інвалідів заговорили, їх перевели в площину активних практичних рішень, права інвалідів почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. Це радує.

За даними проекту DilovaMova.com, на своїй 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній резолюції № A/RES/47/3 проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу - 3-е грудня стало датою Міжнародного дня інвалідів. Цілі цього Дня були виражені окремою резолюцією № A/RES/47/88, прийнятої на тій же сесії. Заходи, до яких в цей День закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані на інтеграцію інвалідів у життя нашого суспільства. Це не складно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.

У цей День ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

Засідання клубу «Душі криниця»

«Поетичні голоси рідного краю»

«Поезія – найважливіша форма, в якій може виявитись людське мислення». Цією цитатою А. Ламартіна провідний бібліотекар Осташко В.В. розпочала засідання клубу «Душі криниця»,  яке відбулося 30.11.2016 р. в сімейній вітальні бібліотеки-філії № 2.

Тему засідання, «Поетичні голоси рідного краю», обрано невипадково, тому що, окрім творчості читачів бібліотеки Жук Л.О., Мількіна О.В., з яким було ознайомлено присутніх в авторському виконанні, їм були представлені гості – члени літературного об`єднання «Цвіт калини» з програмою «У Калиновому Версалі».

Вислів Ф. Достоєвського «Творчість – цілісна, органічна властивість людської природи» знайшов своє підтвердження під час виступу кожного з учасників поетичної вистави, бо у віршах, піснях, прозових творах вони розкрили здатність чарувати, підбадьорювати, надихати, зцілювати душу за допомогою поетичного слова  і чарівних звуків музики, а також ніжно розповідати про кохання та гостро — про ненависть та ревнощі.

       Слухачі ніби відчули, що кожне почуте слово торкнулось струн їх сердець, і повністю співпало з відчуттям поетичних творів Ліною  Костенко, якій  належать рядки: “Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...”.

Присутні від душі були вдячні, перш за все, ведучому і організатору Герасименко І.В. за чудову ідею, організацію вистави. В захваті вони залишились від музичних виступів Лебедєвої А., від проникливих  поезій Рябенко Н, Князєвої Л, Димченко Л., і як завжди - від виступів наших читачів, членів літературного об`єднання,  Волкової Н.І., Гладенко Н.В., Го-ловченка В.А. та інших учасників творчої зустрічі.

Ця зустріч читачів бібліотеки-філії № 2, серед яких багато таланови-тих і творчих особистостей, додала їм стимулу до подальших творчих пошуків у різних формах, будь то поезія чи проза, малювання чи вишивання, в`язання чи виготовлення поробок з різних матеріалів і в різних тех-ніках, бо всім вже давно відомо, що нездатних людей немає, є нездатні визначити свої здібності, розвинути їх.

Зимовий цикл свят

В народі говорять: "Зима прийшла і празничків привела". І дійсно: взимку майже щодня – свято. Зимові свята починаються 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня). Обряди зимового циклу пов'язані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й з давніми міфами про народження Всесвіту.

У зимовому циклі простежується двочастинна структура давньої обрядовості: зустріч - проводи. Зустріччю предків на Свят-вечір розпочинався період найважливіших зимових свят - Різдвяні свята, котрі закінчувалися проводами на Водохреща. 

Різдвяний цикл свят був пов’язаний із відродженням нового сонця, яке відтоді починає щораз вище підноситися і тепліше пригрівати. У ньому було найбільше обрядових дійств, якиминамагалися забезпечити здоров’я, щастя і достаток; багато з них також було спрямовано на вшанування покійних предків. У цей період українці колядували та щедрували – співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.

Умовно завершував зимовий цикл святкових дат, за сучасним церковним календарем, день Петра Вериги(29 січня). З ним народне повір’я пов’язувало прикмети, за якими визначали настання весни, передбачали, яке буде літо.