З 2003 року бібліотека-філія №2 працює як інформаційний центр психолого-педагогічної допомоги сім`ям,молоді,людям похилого віку.

середа, 20 лютого 2019 р.


Вечір пам`яті
«Афганська війна – не наша вина»
 
Афганська війна, трудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? У будь-якої війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. Саме такою була війна у далекій гірській країні, яка за-кінчилася 30 років тому…
Присвячений 30-ти річчю виведення військ із Афганістану та Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав, у
 бібліотеці-філії № 2  14.02.2019 р.  відбувся вечір пам`яті «Афганська війна – не наша вина».
Присутні, члени клубу «Душі криниця», читачі книгозбірні, жителі мікрорайону № 10, люди, в більшості своїй, похилого віку, добре пам`ятають ті страшні 10 років, на протязі яких 19-річних юнаків, які свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов`язок, чекали вдома матері, дружини, кохані. І добре пам`ятають те горе, якщо їм не довелось дочекатись їх, волошковооких, русявих і чорнявих синів України, які загинули на тій землі.
Саме їм, 20 жителям Кременчука і Кременчуцького району, стоять стели на 
Алеї слави у парку Воїнам-інтернаціоналістам у 
с. Молодіжному і саме про них йшла мова 
у відеофільмі «Розмова з портретом».
Але, на щастя, багатьом воїнам-афганцям, які йшли не за орденами і медалями, а, виконувати свій військовий обов`язок,  пощастило повернутися з війни живими, але з пораненою душею. Війна згуртувала їх, показала, як залишатися вірними солдатській дружбі.
Члени спілок ветеранів-афганців, Шкарін Б.В., Лисак О.В., Бідаш О.О., були гостями сьогоднішнього заходу і в своїх розповідях як безпосередні її учасники, наголосили, що тільки взаємодопомога і взаємовиручка допомагали йти дорогами Афганістану, втрачаючи друзів і пізнаючи ціну життя. Доповненням до їх роз-повідей став показ фільму «Афганістан живе в моїй душі і чується безсонними ночами…».
Але життя продовжується і  в такому позитивному настрої були виконані  інші виступи учасників вечора – вихованців ДЮК «Надія», А. Пишної з віршами про вічно живу пам`ять, про солдатських матерів, молитви яких ніколи не збагнути. А поетеса С. Дробаха у своєму авторському вірші «Бути щасливим», під акомпанемент гітари, розповіла про своє 
бачення щастя.
Продовження  теми життя із пам`яттю у серці прозвучало у виступі вокального колективу м/р № 10 «Любава» із життєстверджуючою програмою «Ми бажаємо щастя вам»,  за умови, що ми всі будемо пам`ятати - головне наше завдання – берегти мир.



Немає коментарів:

Дописати коментар