16 липня День Декларації про Державний суверенітет Україн

  У складі депутатів Верховної Ради УРСР XII скликання (1990–1994 pp.) абсолютну більшість (239 чол.) становила компартійна частина. Однак ідея націо-нального відродження незалежності заявляла про себе все активніше й напо-легливіше устами меншості, національно-демократичної частини депу-татів. Партійно-державне керівництво республіки не могло протистояти цим наст-роям і вперше пішло на крок, що суперечив політиці центру, який не збирався відмовлятися від диктату в ставленні до республік.

       16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.

Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів:
I.    Самовизначення української нації
II.   Народовладдя
IIІ.  Державна влада
IV.  Громадянство.
V.   Територіальне верховенство
VI.  Економічна самостійність
VII. Екологічна безпека
VIII.Культурний розвиток
IX.  Зовнішня і внутрішня безпека
X.   Міжнародні відносини

Основні положення Декларації:

– народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;
– закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівно-правність у зовнішніх зносинах;
– поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;
– виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;
– самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;
– миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;
– визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;
– гарантія права на вільний національно-культурний розвиток всіх національностей, ідо проживають на території України;
– необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки.

       Через нерішучість і непослідовність більшості народних депутатів Дек-ларації не було надано статусу конституційного акта. У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Однак та ж обе-режна більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів Української РСР над союзними закона-ми. Цей важливий крок сприяв наповненню Декларації реальним змістом.

       Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:
– суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації;
– визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.

       Ще в часи перебування України у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї.